Рідна сестра Олена згадує:  «Що б у нього не трапилося і не відбувалося в житті, він завжди посміхався. Віктор був оптимістом:  на всіх фото, що збереглися, він усміхнений.  Мій братик мріяв, щоб усе зло, яке зараз є на нашій землі, пішло в небуття». «Ми з Віктором виросли разом! Все, що траплялося в нашому житті,  ми  долали  разом! Він був дуже чуйною  людиною ! Мав  багато добрих   друзів!»

 Віктор у свій вільний час  полюбляв займатися бджільництвом! Дуже любив музику! Всі зустрічі з сестрою і батьками проходили  зі співом, танцями та веселощами.  Після кожної зустрічі завжди казав: «Скільки того життя!»

 Найважчою   для  Віктора  була втрата  батька, та він взяв себе в руки, бо знав, що  він   годувальник в родині!!!   

Молодий хлопець завжди допомагав в скрутні часи всім, хто просив допомоги, і навіть тим, хто міг його скривдити… Був  великодушною  і благородною  ЛЮДИНОЮ.

Війна забрала сина, брата, батька… Це дуже важка втрата для родини та сім’ї… Віктор  був  єдиною  опорою   для мами,  для сестри та його дружини з сином!  Синочок Віталик не тільки успадкував схожість з батьком, але  й риси його характеру.  Йому тільки шість років,  і в наступному році він піде у перший клас. Жаль,  тільки батько цього не побачить…

 Низький наш  уклін  мужньому захиснику України… Вічна  та світла пам’ять Топову Віктору Івановичу.