Назавжди в Небеснім Легіоні  залишився  безстрашний воїн     Граждан Євген В’ячеславович…

Він    народився 19 квітня 1990 року в багатодітній сім’ї  в селі Адамівка Білгород-Дністровського району. Мама Євгена –  Катерина Михайлівна, працювала директором школи, вчителькою української мови та літератури, а батько, В’ячеслав Григорович, водієм колгоспу ім. Шевченка.

          Євген  навчався добре і закінчив  Адамівську загальноосвітню школу І-ІІ ступенів з позитивними  оцінками. Спостерігаючи   за роботою  матері  в школі, у нього теж з’явилося бажання бути вчителем. Адамівська школа  на той час – це школа козацько-лицарського виховання, покликана дати учням додаткову козацько-лицарську освіту.  Така система мала забезпечити зростання  фізично-здорових,  морально чистих і по-лицарськи мужніх та сильних духом громадян незалежної України.  Євген теж був причетним до цього:  від 5 класу і до 9 був отаманом свого куреня, прапороносцем, активним учасником популярних на той час заходів у школі.

           В училищі  Євген теж  проявляв  себе  як добросовісний, відвертий, правдолюбивий  студент. Він  брав активну  участь у різноманітних заходах групи, училища і міста. Валентина Федорівна Шпичко, класний керівник Євгена, згадує:  «Це був комунікативний,  харизматичний юнак. Його поважали одногрупники  та викладачі. Він  був умілим  організатором і постійним  учасником різних заходів.    А ще Євген відзначався відповідальністю, сумлінністю, старанністю у навчанні».

          Після закінчення училища Євген Граждан  працював в Софіївській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів вчителем фізичної культури.  Коли настав час, виконував свій громадянський обов’язок  в  Збройних Силах України, а  після повернення  вступив до  Південноукраїнського  національного   педагогічного  університету імені К.Д. Ушинського на факультет «Фізичне виховання».

   Цього для юнака виявилося замало, і Євген   вступив в Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості та  здобув ступінь бакалавра за напрямом підготовки Управління персоналом та економіки праці. В 2005 році  здобув  кваліфікацію «бакалавр з управління персоналом та економіки праці, викладач економіки».

          З 2013року і до повномасштабної  війни Євген жив зі своєю сім’єю  – дружиною  Анною та двома дітками – В’ячеславом (учень 6 класу) та Златою (учениця 2класу)  у Кривому Розі. Працював   у криворізькому загоні воєнізованої охорони «Придніпровська залізниця» на посаді стрільця.

 В Жені була дитяча мрія: підкорити найвищу гору  Карпат – Говерлу. Мріям  суджено  здійснюватися… Це сталося  влітку 2022року, коли Євген з сім’єю поїхав відпочивати в Західну Україну, отримавши тимчасову відпустку.   Але щастя тривало недовго…  

     Із перших хвилин повномасштабного вторгнення   Євген Граждан   мужньо захищав Україну і українців від російського ворога у  17 ОТБр імені Костянтина Пестушка. Він був  водієм мінометного відділення мінометного взводу мінометної батареї механізованого батальйону. Позивний  у Жені був «Джексон»…

          Дякуючи військовому за мужність і героїзм, держава нагородила Євгена Граждана  медаллю «За оборону рідної держави» 16.07.2023р.; медаллю «Незламним Героям російсько-української війни» 06.07.2023р.; нагрудним знаком «За заслуги перед містом»  06.07.2023р. ; орденом «За мужність» 17.08.2023р.

    Заради життя маленьких українців, які народжуються зараз в незалежній  Україні, Євген віддав своє життя…

–       Потрібно йти  в ЗСУ і вибороти нашу перемогу. Хто, якщо не я…- вважав Євген Граждан.

          Вічно в нашій пам’яті залишиться образ   відважного,  незламного воїна, доброї, щирої людини, люблячого батька і чоловіка,  надійного доброго  брата і дорогого рідного  сина…