Свій останній бій  19 жовтня 2022 року  у селі Нова Кам’янка  Бериславського району  Херсонського  напрямку  прийняв  мужній воїн, боєць, чоловік, батько, випускник Білгород – Дністровського  педагогічного училища  Драничников  Андрій Михайлович…

Здається, він все своє життя готувався  до цього бою…

     Народився  Андрій Михайлович Драничников  7 червня 1982 в с. Рибальське Татарбунарського району  в  добропорядній   сім’ї:  мати працювала вчителем,  батько –  водієм. Вчився  Андрій  у місцевій загальноосвітній школі, яку   закінчив  у 1999 році.  Потім  переїхав з бабусею до міста Білгород- Дністровський. Тут він   поступив до Білгород-Дністровського педагогічного училища Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського  на  відділення «Фізична культура і спорт», яке закінчив у 2002 році. 

           Драничников Андрій вчився на «добре» та «відмінно»,  був сумлінним та старанним студентом,   відповідально виконував громадські  доручення, брав активну участь в училищних та міських   спортивних заходах. Він мав авторитет серед викладачів та одногрупників, тому що був дисциплінований, урівноважений, доброзичливий, комунікативний. Особливо  яскраво ці риси характеру  проявилися під час проходження практики в школі.

Цікаво знати,  що під час навчання в училищі Андрій Драничников  відвідував громадську організацію «Молодіжний військово-патріотичний клуб «Десантник», секцію воєнно-спортивної підготовки, де займався воєнно-прикладними видами спорту (показові виступи, стрибки з парашутом, подолання перешкод  та багато інших). Він готував себе до служби в  армії, яку  проходив після закінчення училища  у м. Болград в повітряно-десантних військах.

 Після  служби в ЗСУ настав час  одружитися,  адже   Андрій   зустрічався  зі своєю майбутньою дружиною Наталею.   В 2004  році вони побралися, а невдовзі в молодій сім’ї народився син Микита.  В цей час Андрій захопився історією, реконструюванням історичних подій,  і в   2005 році  вступає до Ізмаїльського державного університету     на факультет історії і права. Це було доречно, адже на території  Білгород-Дністровській фортеці  проходили  рицарські  турніри, і Андрій брав активну участь  у цих яскравих дійствах.   Також він  грав у пейнбол,  був дуже активним у житті, здавалося, хотів усе встигнути… Отримав за   багато нагород, подяк та грамот за різні спортивні досягнення.

 Андрій Драничников   був прекрасним  сім’янином, любив дружину і сина Микитку,  вкладав у нього ті людські цінності, які здобув сам.  У нього  було багато добрих друзів,  похресників, тому що відзначався гостинністю, порядністю, був товариським, життєрадісним і ніколи не залишався осторонь  чужих проблем.  Легких доріг  також  не шукав…

Рідні, друзі, близькі згадують Андрія як цілеспрямованого, добросовісного,  чесного, кмітливого  та дуже завзятого до всього чоловіка.   Він любив життя, мав багато планів на майбутнє, будував кар’єру… Але широкомасштабна війна перервала всі помисли , надії і мрії. Андрій з перших днів став на захист Вітчизни. По-іншому він не міг поступити…Тому що він  справжній чоловік-воїн.. Тому що за його спиною батьки, сім’я, родина…

Вічна йому пам’ять  і вічна  слава! Наша почесть і  пошана!..